Збереження місця роботи й посади за військовослужбовцями
За працівниками, які перебувають на військовій службі, у період такої̈ служби зберігаються лише місце роботи й посада. Середній заробіток за військовослужбовцями роботодавці зберігати не зобов’язані. 

Укладення трудового договору
Письмової̈ форми трудового договору не вимагають. Трудові відносини вважають оформленими належним чином за наявності заяви працівника й наказу роботодавця про прийняття працівника на роботу.
Оскільки у зв’язку з мобілізацією, переїздом людей̆ в іншу місцевість, виїздом за кордон, втратою працездатності кількість робочих місць, що потребують тимчасового заміщення, значно зросла, законодавці передбачили можливість укладати строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
Водночас на роботодавця покладено обов’язок інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії̈, що відповідають їх кваліфікації̈ та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.
На час дії воєнного стану знято обмеження щодо встановлення випробувального строку. Тобто встановлювати випробування дозволено для всіх категорій̆ працівників.

Документообіг, інформування та повідомлення працівників
Сторони трудового договору самостійно можуть визначати форми документообігу, використовуючи альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів із питань трудових відносин і будь-які інші доступні способи електронної̈ комунікації̈.
Про зміну істотних умов праці (оплата праці, режим роботи, пільги тощо) роботодавець вправі повідомити працівника не пізніше як до запровадження нових умов праці. Нагадаємо, що раніше працівників повідомляли за 2 місяці.

Робочий час і час відпочинку
Законодавство допускає скорочення тривалості щотижневого безперервного відпочинку до 24 годин та скасовує офіційні дні відпочинку у вигляді святкових і неробочих днів.
Натомість на об’єктах критичної̈ інфраструктури дозволено збільшення нормальної̈ тривалості робочого часу до 60 годин на тиждень, а скороченої̈ – до 40 годин на тиждень із пропорційним збільшенням заробітної̈ плати.

Відпустки
Роботодавцю надано право відмовляти працівникові в наданні невикористаних днів щорічної̈ відпустки за попередні роки, а для працівників критичної̈ інфраструктури – у наданні будь-якого виду відпусток, окрім декретних відпусток.
На прохання працівника роботодавець може надати працівникові відпустку без збереження заробітної̈ плати на весь період воєнного стану. При цьому змушувати працівника йти у відпустку за власний рахунок заборонено.
Своєю чергою, на прохання працівника, який виїхав за кордон чи отримав статус внутрішньо переміщеної̈ особи, роботодавець зобов’язаний̆ надати відпустку без збереження заробітної̈ плати тривалістю щонайбільше 90 днів.
Скасовано можливість перерахування накопичених відпускних новому роботодавцю в разі переведення працівника, натомість працівникові виплачують компенсацію за невикористану відпустку.
Скасовано жорстку вимогу щодо виплати відпускних не пізніше ніж за 3 дні до відпустки, тепер такий строк роботодавець установлює самостійно. Головне, аби виплата відбулася до початку відпустки.
Час військової служби не входить до відпускного стажу.

Оплата праці
Роботодавця не звільнено від обов’язку здійснювати оплату праці, але звільнено від відповідальності за порушення строків виплати заробітної плати, якщо він доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дій інших обставин непереборної̈ сили.
Обмежено у часі відповідальність роботодавця за несвоєчасний̆ розрахунок зі звільненим працівником. Зокрема, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній̆ заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за 6 місяців.

Призупинення та припинення дії трудового договору
У разі неможливості обох сторін трудових відносин у зв’язку зі збройною агресією виконувати обов’язки за трудовим договором трудовий договір може бути призупиненим до моменту відновлення можливості роботодавця забезпечувати працівника роботою, а працівника таку роботу виконувати.
Передбачено нові підстави для припинення трудового договору, зокрема:
смерть роботодавця, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим;
смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим;
відсутність працівника на роботі й інформації̈ про причини такої̈ відсутності понад 4 місяці поспіль.
За умови, якщо в районі розташування роботодавця ведуться бойові дії та існує загроза для життя і здоров’я працівника, такий працівник може бути звільнений̆ за власною ініціативою “день у день”. Винятками є об’єкти критичної̈ інфраструктури.
Роботодавець може ініціювати розірвання трудового договору в разі, якщо неможливо забезпечити працівникові умови праці внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні потужності, засоби виробництва чи майно власника або уповноваженого ним органу знищено в результаті бойових дій. Із цієї підстави можливе звільнення працівника в період його тимчасової̈ непрацездатності, перебування працівника у відпустці, а також без згоди виборного органу первинної̈ профспілкової̈ організації̈. Проте за умови, якщо працівника неможливо перевести за його згодою на іншу роботу.
Такі працівники отримують вихідну допомогу в розмірі, не меншому за середній̆ місячний̆ заробіток, та переважне право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу протягом одного року, якщо роботодавець провадить прийняття на роботу працівників аналогічної̈ кваліфікації̈.
У разі скорочення роботодавець попереджає працівника про наступне вивільнення не за 2 місяці, а не пізніше ніж за 10 календарних днів. У цей же строк має бути надана інформація про заплановані звільнення первинним профспілковим організаціям. За умови масового звільнення власник попереджає також державну службу зайнятості та протягом 5 календарних днів проводить консультації̈ з профспілками.

Строки звернення до суду в разі трудового спору
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду в 3-місячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, або з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому під час звільнення.
Оскарження наказу (розпорядження) про звільнення здійснюють у місячний̆ строк із дня отримання працівником такого наказу.
Прохати про поновлення пропущеного строку на звернення до суду працівник може лише протягом року з дня отримання копії̈ наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення.